Главная | Биография | Статьи | События | Отзывы | Творчество поклонников | О сайте | Для контактов     



МЕДАЛЬ ЗА КРАСОТУ
Журнал "Огородник" №2
Киев, 2016

Квіти - її любов і життя, вона не могла жити інакше
Іван Самойленко
До 100-річчя з дня народження Ніни Мірошніченко

Ювілеї уславлених сортів
Ігор Хорош
Журнал "Український ірис"
2014

Волшебница из Житомира
Журнал "Цветоводство" (К 100-летию Нины Афанасьевны Мирошниченко)
2014

Зоря України і Фея квітів...
Юрій Гай
2009

Ірисовий бенефіс "богині гладіолусів"
Юрій Гай
2009

Перемога на "Franciris 2007"
Інна Величко
2009

Непревзойденная королева ирисов, гладиолусов, лилий
Юлия Евтушенко, Журнал "Нескучный сад" № 11
2009

Любовь моя - ирисы!
Нина Мирошниченко, Журнал "Цветоводство"
2008

Королева ирисов
Наталья Карпова
"Аргументы и Факты" №48
2007

Звезда Украины
Е.Орлова, Журнал "Цветоводство"
2005

Цветы - души отрада
Владислава Патока, Журнал "Огородник"
2005

Единственная звезда на Земле
В.Головань, Журнал "Квiти Украiни" (Рубрика "Известные селекционеры")
2004

Королева цветов
Ирина Бобкова, Газета "2000"
№28 (228) 9-15 июля 2004 г.

Рожденная творить красоту
Н.Кузьмин, Л.Соколова, Журнал "Цветоводство" №6
1999
 
Юрій Гай

Ірисовий бенефіс "богині гладіолусів"

Ім'я Ніни Мірошниченко стало легендою для квіткарів, (див. попередній матеріал http://h/ua/story/206406/). За багаторічну практику вона вивели кілька тисяч нових сортів квітів, а це - тисячі нових барв, форм і ароматів. Її досягнення на цьому поприщі неодноразово визнавались у вітчизні й за рубежем. Востаннє вона підкорила Європу у 93-річному віці...

Едемські будні
Понад півстоліття Ніна Панасівна живе в Житомирі в скромному будиночку на Корбутовці. Його не проминеш - за будинком велетенська сосна, а сад перед ним потопає в квітах, набільше грядок гладіолусів, ірисів і лілій. Це унікальний випадок, коли селекціонер веде три культури одночасно. Палітра барв - безмежна, аромат - божественний. Усе доглянуте і впорядковане, під кожнимо кущем - табличка з назвою сорту, зміяться акуратно викладені стежини. Ніби ботанічний сад, і трішки - едемський.

Вона щоранку довго "спілкується" з квітами, поливає, підгодовує їх, просапує бур'яни. А ввечері читає - цінує поезію, навіть старшого сина назвала Георгієм на честь улюбленого поета юності Джорджа Байрона.

Завжди радо зустрічає гостей і любить дарувати букети. Якось бачить, йде мимо смутний, згорблений старий. Зірвала кілька гладіолусів і простягла йому, а в того на очах - сльози. Виявилося, у нього був день народження, і його ніхто не привітав. Бізнесу зі свого захоплення Мірошниченко не робила, хоча продаж квітів взагалі - дохідна справа.

Раз на ВДНГ їй зізнався один чоловік: "Завдяки вашому Танкістові (житомирянка назвала ранній сорт гладіолусів на честь чоловіка-танкіста) я собі "Волгу" купив". В 70-ті вирахували: за час, поки селекціонер виведе сорт, продавець "вершків" кладе в кишеню 10 тисяч. На вирощування одного сорту гладіолусів іде в середньому 7 років і тисячі сіянців: лише на п'ятий рік можна визначити, що залишити.
  
"Мені за 90 років, а я не розгинаюся, не ради грошей, - говорить жінка. - Хочу дати людям можливість хоч на мить забути свої проблеми. Краса виховує в людині доброту й порядність. Ті, хто кохається в квітах, не можуть бути злими. А знаєте, як я озеленювала Житомир? Був час, влада міста приділяла цьому значну увагу. На початку 80-х запропонувала "зеленгоспу" засадити площу Корольова (одну з центральних у місті) ліліями. Підготувала 500 цибулин. Визвалась посадити, хоча працівники "зеленгоспу" були не в захваті. Посадила частину. Вони сказали, що йдуть на обід і інше досадять самі. Навесні поїхала дивитися, як лілії зацвіли, а замість них - нарциси". В радянські часи нарциси коштували копійки, а лілії понад 10 рублів, тому висновки робіть самі. До речі, подібні "ефекти" заважають і нині аматорам озеленювати вулиці міст: про вандалізм перехожих згадують в газетах фахівці Вінниці, Луганська, Немішаєва і навіть Києва.

Ніна Панасівна створює квіти досі. В її "лабораторії" - жодних колб і пробірок, лише стіл, заставлений стаканчиками з розсадою. Селекція - не війна з природою, а благородне втручання. Природа створила дичку, людина продовжує її роботу, і непогано. Така ось квіткова євгеніка. В Ніни Панасівни немає улюблених сортів: "Вони як діти - всі кохані." Наглядає за квітами Ніна Панасівна разом з сином, який маминою справою захопився, коли вийшов на пенсію і почав їй допомагати. Георгій Мірошниченко каже: "А іриси, як проходиш мимо, затримуєшся біля якихось. Це як людина дивиться на полум'я - можна дивитися нескінченно і дивуватися. Залишок життя присвячу маминій справі."

Шлях благородних
Селекціонер виводить сорт шляхом багаторічних пошуків, сумнівів і терзань: висадити тисячі цибулин, підживлювати-сапати-поливати, діждатись цвітінні, запилити, зібрати коробочки з насінням, обробити й зберегти, наступного року висіяти розсаду, восени зібрати маленькі бульбоцибульки, які через рік зацвітуть і з тисяч відібрати на апробцію кілька штук. Це копітка щоденна праця (одні протруєння, сортуван-ня і чистка лусок чого варті), часто непередбачувана, але - творча: минуть роки, перш ніж усміхнеться успіх, є злети й падіння. Та коли вдається створити новий сорт, отримуєш глибоке відчуття задоволення. - "Нема в світі більшого задоволення, ніж бачити розквітлим новий сіянець! Цю радість не зрівняти з іншою! Хто причетний до творіння - щасливий, тому раджу молодим: поспішайте творити красу! "- ділиться селекціонерка Ніна Мірошниченко. Вона створила, може, найбагатшу в світі казково різнобарвну "гладіолусову палітру" (а ми, як завжди, своє не цінуємо, закуповуємо квітковий матеріал за кордоном замість підтримки "вітчизняного виробника").

Ніна Панасівна критично відбирає сіянці: належить до когорти селекціонерів, які вважають, що в нового сорту гладіолуса повинні бути високі декоративні якості і суцвіття, яке має здалеку кидатись в очі. Не окрема квітка в колосі, хоч якою б вона гарною не була, а все суцвіття розглядає селекціонер як кінцевий витвір. Недарма входить в трійку кращих селекціонерів СРСР і, мабуть, в десятку - в Європі.

Селекціонерка Патока В.В. описує епізод з власного життя: "Милуючись квітом нових сіянців, запитую свого чоловіка, далекого від селекції й квітництва, що краєм вуха чув розмову з Ніною Панасівною: "Як тобі цей?.." А він відповідає: "Найперше в око впадає загальний вигляд суцвіття. Колір має вражати так, щоб неможливо було відвести погляд і манити зір навіть за кілька метрів від квіткової ділянки. Як от, наприклад," - і вказує кілька сортів, найбільш ним уподобаних серед моєї чималої колекції. Я лише усміхаюсь, бо ж він вибрав Чужое Небо, Пляску Огня, Зорю Востока, Карнавальну Ніч, Сонце Африки - усі "випускники" Ніни Панасівни. Всі сорти гладіолусів від Мірошниченко неповторні, бо зігріті теплом серця, осяяні любов'ю і талантом".

Ще цитати з огляду сортів Мірошниченко: " ... сорт Королева Эcтрады (527, 1989, С) кілька років підряд починаючи з 1995 входив в п'ятірку кращих сортів цього класу за опитуванням членів Московського клубу гладіолусоводів, неоднаразово отримував нагороди... Хто хоч раз бачив цвітіння цього по-королівськи красивого велетня, запам'ятає назавжди. Довжина колосу - 65-75 см, ідеально дворядний, величне суцвіття, водночас це граціозна рослина з насичено-помаранчевими, відмінно гофрованими квітами. Пелюстки щільної шовковистої фактури. Майже всю нижню пелюстку займає виразна оксамитово-вишнева пляма з плавним переходом до основної барви по краях. Непогано розмножується, стійкий до хвороб...

...Класичним серед рожевих (його дарували в букетах 25 і 5 років тому) є Європа (544, 1977, Р)… кому не сподобається рожево-лососевий гігант з білою плямою на нижніх пелюстках з великим колосом з 27 бутонами та 10 одночасно відкритими квітами! Потім в Ніни Панасівни з'явився сорт з аналогічними характеристиками Дочь Європи (544, 1983, С), з гігантськими квітами чистого насичено-рожевого забарвлення.

Сорт Богиня Любви (540, 1986, П) - візитівка Ніни Панасівни. З трепетом говорила про нього житомирянка, наголосивши, що це один з найпотужніших і найбільших сортів світу, гігант ніжно-лососево-рожевого кольору із білою плямою в горлі, дуже витривалий, має гарне гофрування, міцну фактуру ніби шовковистих пелюсток. Хорошим промисловим сортом для пізнього зрізу є Девичий Переполох (542, 1985, П) - рожевий з світлим горлом".

Вражає, якщо лише читати ці описи. А як побачити?! Приходьте на середину серпня в Центральний ботанічний сад Києва: це звичаєва пора для виставки гладіолусоводів. Ніною Панасівною за останні роки випущені "в люди" ніжно-рожевий, супергофрований з тонкою малиновою облямівкою Праздник любви; ніжно-рожевий з ледь малиновим відтінком Любите Русь; яскраво-рожевий, нижня пелюстка салатово-кремова Цветок Рая і 2 сорти, присвячені улюбленим кіноактрисам: Алла Ларіонова - супергофрований інтенсивно рожевий, нижні пелюстки перлинно-білі в рожевій оправі, і Людмила Целіковская - рожевий з морк'яним насиченням, нижні пелюстки світліші, супергофровані в складочках.

"Солов'їна ніч" - кращий "європеєць" 2007 року...
Кращий ірис Європи. Бенефісом її діяльності стала перемога на Міжнародному конкурсі ірисів FRANCIRIS, що проходив в Парижі в травні 2007 року: її ірис "Солов'їна ніч" визнали найкращим серед 100 культиварів з 20 країн, що брали участь в конкурсі. Мірошниченко на FRANCIRIS була єдиною представницею від СНГ і йшов їй 93-й рік.

Ось як згадує сама дипломантка цю подію:25-го травня задзвонив телефон. Чую, міжнародний дзвінок, їх у мене 2-3 в день (дзвонять учні Ніни Панасівни у усього світу). Ламаною російською мовою питають Ніну Мірошниченко, говорять, - Париж. І вітають з першим місцем. Кажу, що це розіграш! У мене було бажання взяти участь, а не виграти - я й не надіялась. Гадала, через поблажливість до мого віку. Але, як з'ясувалося, всі дані про селекціонерів були зашифровані - ні країна, ні ім'я автора до останньої хвилі жюрі були не відомі. Коли дізнались, кажуть, аплодували стоячи". А в саду ірисів під Парижем навічно оселились іриси Ніни Мірошніченко з Житомира.

Вона вивела новий сорт ірисів, і на прохання одного з учнів відправила в Париж кореневища; там їх висадили в грунт разом з іншими. А потім був тріумф і - золота медаль. Але йшла вона до цього довгі десятиліття. Наприкінці 80-х у Москві вийшла книга про іриси: третина представленої в ній продукції належить Ніні Мірошниченко. Серед ілюстрацій - види чотирьох міст: Москви, Ленінграда, Токіо (у японців цій квітці - особлива шана) і Житомира, що кілька років суперничав з ними. Та більше, ніж визнання колег-фахівців, її радує те, що плоди її праці користуються популярністю у звичайних аматорів флори, садівників.

- Ніно Панасівно, чому саме іриси?" - запитую. - Це питання абсолютно недоречне. Ну як чому? (з подивом) А чому ви брюнет, а не блондин?! Іриси я дуже люблю. До речі, іриси благотворно впливають на зір, якщо їх нюхати. А в гор?д я ходжу за щастям - як актор на сцену.

Басков і Ротару знають свої квіткові втілення. Вінець творчості селекціонера - дати назву новому сорту. У Ніни Панасівни вони поетичні - Симфонія ночі, Спокуса, Врата рая. У гладіолуса Моя Україно одночасно розцвітають 16 (!) квіток. Інші її "діти" носять імена відомих людей - цвітуть Федір Шаляпін, Людмила Целіковская, Алла Ларіонова.

На її грядках мирно уживаються Філіп Кіркоров і Микола Басков, Йосип Кобзон і Євгенія Мірошниченко. Є й Валерій Леонтьєв, Максим Галкін і Таїсія Повалій. Йосип Кобзон - ірис глибоко рожевих тонів, а Валерій Меладзе - ранкової небесної лазурі. Ірис Микола Басков - блідо-рожевий, майже білий.

До речі, крім Баскова й Софії Ротару, ніхто з "прототипів" не знає, що в нього є "квіткові тезки". Миколі повідомили новину під час його концерту в місті, а Ротару квітку підніс учень від свого імені, щоправда, "забувши" вказати автора...
   "Солов'їна ніч"



... і золота медаль за нього:




- Сьогодні я досягла більших знань і досвіду, - говорить Ніна Панасівна. - Прошу Бога дати мені трохи часу, щоб я встигла втілити свою ідею - створити супергофрований ірис. Уночі мені сняться фантастичні квіти і я над ними літаю. Згодна з висловом одного селекціонера: "Мало що може зрівнятися із щастям людини, що вийшла ранком у сад і побачила лик своєї нової квітки". Ну що ж, з роси й води. Нехай збудуться всі "блакитні мрії " нашої "квіткової" феї...


15 червня 2009
http://h.ua/story/207007/


   2010-2017 © Нина Мирошниченко