Главная | Биография | Статьи | События | Отзывы | Творчество поклонников | О сайте | Для контактов     



МЕДАЛЬ ЗА КРАСОТУ
Журнал "Огородник" №2
Киев, 2016

Квіти - її любов і життя, вона не могла жити інакше
Іван Самойленко
До 100-річчя з дня народження Ніни Мірошніченко

Ювілеї уславлених сортів
Ігор Хорош
Журнал "Український ірис"
2014

Волшебница из Житомира
Журнал "Цветоводство" (К 100-летию Нины Афанасьевны Мирошниченко)
2014

Зоря України і Фея квітів...
Юрій Гай
2009

Ірисовий бенефіс "богині гладіолусів"
Юрій Гай
2009

Перемога на "Franciris 2007"
Інна Величко
2009

Непревзойденная королева ирисов, гладиолусов, лилий
Юлия Евтушенко, Журнал "Нескучный сад" № 11
2009

Любовь моя - ирисы!
Нина Мирошниченко, Журнал "Цветоводство"
2008

Королева ирисов
Наталья Карпова
"Аргументы и Факты" №48
2007

Звезда Украины
Е.Орлова, Журнал "Цветоводство"
2005

Цветы - души отрада
Владислава Патока, Журнал "Огородник"
2005

Единственная звезда на Земле
В.Головань, Журнал "Квiти Украiни" (Рубрика "Известные селекционеры")
2004

Королева цветов
Ирина Бобкова, Газета "2000"
№28 (228) 9-15 июля 2004 г.

Рожденная творить красоту
Н.Кузьмин, Л.Соколова, Журнал "Цветоводство" №6
1999
 
Інна Величко

Перемога на "Franciris 2007"

Міжнародний конкурс квітникарів у Франції виграла житомирська селекціонера - Ніна Мірошніченко
Французьке Товариство Ірисів й цибульчастих рослин організувало при технічній підтримці фірми Tecomah й школи оточуючого середовища міжнародний конкурс ірисів (бородатих), який пройшов у Франції в травні 2007 року під назвою "Franciris 2007".

Єдине запрошення в Україну надійшло для відомої селекціонери Ніни Афанасіївни Мірошниченко, що більше п'ятдесяти років мешкає в Житомирі.

Ніні Афанасіївні вже 92 роки, здоров'ям порадуватись вже не може, та улюбленою справою займається й досі. Нині в її саду, на п'яти сотках землі росте близько 250 сортів ірисів з яких більше 150 - її власні. Ще в радянські роки Ніну Мірошниченко знали далеко за кордоном, вона учасник багатьох виставок та конкурсів селекціонерів, то ж приємно, що саме її згадали й запросили до участі в такому серйозному конкурсі. Не зважаючи на незадовільний стан здоров'я, невелику пенсію, з допомогою друзів вона все ж таки надіслала бандероль у Францію.

Відібрані іриси, за умовою конкурсу, селекціонери з багатьох країн світу надсилали в оргкомітет з 1 по 30 вересня 2005 року, а селекціонери південної півкулі - протягом лютого 2006 року. Кожний з учасників представив не більше шести різновидностей ірисів, кожний з яких отримав ідентифікаційний номер був розміщений в саду, де за рослинами спостерігали протягом двох років. Сорти ірисів, що приймали участь у конкурсі не повинні бути зареєстровані більш ніж за десять років до проведення конкурсу, бути особисто створені учасником й не бути власністю іншого селекціонера.

Процедура пересилки досить не проста: спочатку селекціонери повинні були повідомити оргкомітет про наміри участі в конкурсі, після чого йому надсилалися спеціальні документи, які у певній послідовності потрібно було заповнити, у спеціальні конверти селекціонери вкладали по два кореневища кожної різновидності ірисів, опис сорту й фітосанітарний сертифікат для селекціонерів. Організаційний комітет збирався двічі на рік: у травні й жовтні. Хоч і тривав конкурс два роки та у часники були в курсі усіх подій: отримували повідомлення про те, що рослини посаджені, скільки зійшло, як перезимували, тощо. Цікаво й те, що автор повинен визначитись, що після конкурсу оргкомітет повинен зробити з його рослинами: надіслати кореневища назад поштою, знищити, або подарувати свої рослини іридарію (саду, де росли іриси). Таке відношення організаторів ще раз підкреслює високий міжнародний рівень конкурсу.

Усі нагороди міжнародного конкурсу "Franciris 2007" присуджувалися міжнародним санкціонованим журі в період з 21 по 25 травня 2007 року.

Саме 25 травня в тихому помешканні Ніни Афанасіївни пролунав дзвінок, на ломаній російській мові нашій землячці повідомили, що її ірис "Солов'їна ніч" виявився найкращим й журі одноголосно обрало її переможцем конкурсу. Ця новина була дещо приголомшливою, бо не розраховувала Ніна Мірошниченко на перемогу. Вона розповідала про величезні плантації фермерів з інших країн, які в них умови й як їх підтримують їхні держави, а їй на своїй невеличкій ділянці завжди було тісно. Вона, навіть, вирубала 28 кущів сортового бузку, щоб не створювали тінь для її дітей-ірисів.

Хочеться вірити, що Ніна Афанасіївна ще зустріне свій сторічний ювілей, а привітати її тоді приїде сам Президент.


Житомир
2007


   2010-2017 © Нина Мирошниченко